вівторок, 13 січня 2009 р.

Ніч... Зимова ніч...

Цілковита тиша...Життя немов завмерло в очікуванні чогось.... Трава спокійно спить під білосніжною ковдрою ,що так лагідно сховала все під собою,як мати накриває свою дитину. Облисілі дерева стоять на варті під сяйвом зірок,і здається навіть те, що все немов зупинилося, їх не бентежить. У вікнах не видно ні одної душі,ніхто не ввімкне світло. Подув вітер. Лиш цей легенький подих природи заставляв згадувати все навкруги що час не зупинився. Гілки дерев зашкрябали по вікнам будинків,в середині хтось перевернувся на інший бік ліжка та заснув ще міцніше. Місяць у повні,випромінює казкове світло,дивлячись на яке,виникає дивне почуття,забуваєш про холод навкруги та не хочеш відривати погляд від цього небесного світила. Зненацька пішов сніг,падаючи на землю немов пір'їни з птахів,про котрих можна прочитати лише в казках. Падаючи повільно,сніг неначе танцював вальс з усім, що було навкруги,навіть якщо воно того не хотіло. Усе зупинилось в цю ніч.... Зимову ніч...

1 коментар: