вівторок, 13 січня 2009 р.

5.?.

Голоси……. Чому вони такі,такі не зрозумілі ,розривають голову…Голоси…..
Мої очі закриті,але світло пробивається крізь них. Я відкрив їх. Це було зробити не просто. Здавалося,неначе їх хтось навмисно тримав…Я зрозумів ,що то було за світло. Це ліхтарі,з обох сторін дороги,котрі швидко пробігали повз мене. А голоси,належали зовсім незнайомим мені людям. Дві дівчини і хлопець. Хлопець вів машину і говорив з дівчиною. Друга дівчина сиділа біля мене,і якось дивно дивилася… Немов я не думаю,а напряму веду діалог без слів з її душею. Це мене і насторожило,водночас притягуючи мій погляд до її чарівних очей. В очах була бездна…. Бездна котра неначе кричала : Дай мені поглинути тебе,і ти зрозумієш все,зрозумієш сенс Життя!І я в це вірив,сліпо вірив,бо десь там,незрозуміло де,і незрозуміло що,але кричало мені,це правда!.!.!
- Що будемо з ним робити. – Сказав чувак , котрий вів машину.
Далі,далі все знову повернулося до невизначеного стану,я знову просто пішов літати у п’яних снах. Очі заплющилися,хоча я цього не хотів,навіть намагався відкрити,але дарма… Звуки долинали десь з далека… А далі темрява. Спокійна і тиха. Неначе в утробі у матері.Хочя я не пам’ятаю як там,але здогадуюсь ,що там прекрасно…

Немає коментарів:

Дописати коментар