1.Просто…

(Просто…)
1.Просто…
Що я можу сказати про ту,про котру ми будемо вам тут патякати N-ну кількість сторінок?І взагалі,а що ми можемо сказати?Як не дивно,до вас я і моя френда,не скажемо нічого,в наших силах лише писати чорними буквами на не дуже білосніжному папері.Але щось тут забагато всього…Так ось,ім’я…Всі знають її як Петра,хоча вона сама і невпевнена в тому,чи воно справжнє.Дівчина ця була одягнута зі смаком але трохи не звично і навіть трохи по божевільному!Її очі випромінювали сяйво, пекельне але божественне!Сяйво котре могло спопелити а могло й пригріти!Вона мала волосся від якого не відірвати й погляду!Волосся немов Чорна бездна,що може поглинути тебе кожної миті!Але так хочеться щоб воно тебе поглинуло!Усього та повністю,щоб назавжди бути разом……Її звали Петра. Хоч це не справжнє імя але ніхто не пам’ятав оригіналу. Ніхто навіть вона!Справжнє ім’я , знає лише та,яка безжалісно виплюнула її на цей світ , і покинула ...Це було останнє слово . Передсмертне .Так, всі покинуті думають, що вони найнещасливіші. Але на відміну від інших вона щаслива… Щаслива через своє неідеальне життя, через своїх неідеальних коханців, через свою НЕідеальну квартиру і взагалі через те, що все в її житті НЕідеальне!Вона перетворилась на ту Петру яку знають всі!Петру,котра звикла боротися сама. У неї було щось таке що змушувало інших людей сходити з її шляху. Ніколи і ніхто не смів іти проти неї . Але не через те що вона лякала людей а через її доброту!Ця дівчина слухала Рок та любила екстремальний секс. Полюбляла філософськи книжки, англійську та кохала Українську!?!?!?!Українська завжди була королевою мов для цієї людини!Ніщо не могло змінити цього!Просто від най лагідніших звуків у світі вона отримувала кайф!!!!!!Незрівнянний з мега таблетками чи навіть з мега хлопчиками!Так повернемося назад у цю сторі!Отже……
-Я тебе кохаю!!!!!
Я не розумію. НЕ розумію навіщо таке творити!Навіщо показувати ці істерики,капризи!Я ж теж не залізний,можливо,якщо ти не розумієш,потрібно зробити тайм-аут. А час все покаже…
Як ти не розумієш, що я тебе кохаю! Як в тебе язик повертається сказати, що покінчиш з собою?!А як я далі?.. без тебе?! Звертаєш увагу на дрібниці, переймаєшся ними, а потім врешті доходиш висновку, що це не було варто твоїх сліз та нервів. То якого біса?!
Легкий спосіб вирішення проблем - смерть. А що далі? Моя люба, я тобі відповім – настає чорний екран, без кольорової картинки, на якій зображена утопія, без звуку, без тих самих кнопок вкл.\викл.Просто… тьма… Ти справді цього хочеш, ти справді хочеш своє життя проміняти на непрацюючий телевізор, котрого ніхто не може ввімкнути? Але є така можливість , що якщо я теж себе вб’ю, то я опинюсь разом з тобою навпроти НЕВІДОМОСТІ,але це випадок один на мільйон А якщо моя душа полетить кудись інше, якщо вона не захоче залишитись з тобою, а їй захочеться чогось більшого, і не витримавши вулиці без ліхтаря, поїде на електричці невідомо куди.Що тоді? Що тоді ти будеш робити?Залишишся і будеш плакати?Та що ти? Ти не зможеш, адже ти будеш лише голим згустком енергії, який вічно перебуватиме перед чорним екраном. Купиш квиток на ту ж невідому електричку? Хм… моя хороша дівчинка, яка ж ти дурненька! Квитків немає, їх розкупили!
Ще досі хочеш вбити себе? Як ти не розумієш, я ж кохаю тебе більше, ніж те життя ненавиджу! Я ж для тебе все зроблю! Побудую ціле місто, та що там місто, цілу країну, де ти будеш принцесою. А я хоробрим рицарем на червоному єдинорогу, який привезе свого хазяїна до його Попелюшки!
-Це було брехнею,я просто сказала це,щоб побачити твою реакцію,щоб перевірити твої відчуття!Але ти і справді до мене відчуваєш щось… ти мене кохаєш… а я не впевнена щодо себе!І взагалі до всього,окрім тебе,окрім того,що ти СПРАВЖНІЙ,єдиний справжній у моєму житті!Але просто…