вівторок, 13 січня 2009 р.

3. День.

Вечір. Тролейбусна зупинка. Я стояв і чекав рогатого перевізника небіжників, який прийшов врешті через 43 хвилини. Зайшов всередину без всякого ентузіазму. Завтра в мене день народження, а я ладен померти, аби не чути отих банальних фраз на кшталт "Ой, синочку, ти вже став на рік старшим, а колись був отакий..."; "Вітаю з Днем народження! Бажаю щастя, здоров`я, успіхів у всьому...", а потім після п`янки: "Ти міня увжаєш, Дімоне?" - "Я - Тимур." - "Да? Нє важна...Ти міня увжаєш?"
І як же хочеться сказати - ні! але ж не скажу, бо ж образиться(а під цим словом я маю на увазі, що дасть в харю і всі дєла). а потім заносять мене, обльовану бандероль, до дверей квартири моїх батьків, дзвонять, ноги в руки і побігли.
Ух! Аж вже відчуваю цей стан! А, може, зробити все тихо і спокійно???
- Привіт, - чую звідкись. Хто це?
- Здоров, вітаюсь. Хм...Маленький носик, великі темно-сині очі та смішні світлі кучері.
- Ти мене не знаєш, але ми живемо по-сусідству...
Дивна якась. ну, і що, що ми сусіди? Це має якесь значення?
- Слухай, а ти зараз додому? - чемно запитала дівчина і потім недбало загорнула пасмо волосся за вухо. Вушко маленьке та трішки загострене зверху. Таке миле, що захотілося покусати, облизати, чи хоча б доторкнутися кінчиком язика. Скуштувати, дізнатися, яка вона на смак. Я почув як все моє тіло заволало: "Трахни її!!!" Я аж злякався, а якщо раптом в ту мить вона слухала крики моїх бажань! Але та тільки невпевнено посміхалася. Що вона там питала?..
- Так, якраз їду...- а тим часом розглядав її напів оголені груди,неначе поїдаючи їх очима,прагнув їх,як прагнуть люди у пустелі воду!
Я зараз збожеволію...
- Може, зайдеш до мене... на каву, - сказала і опустила швиденько очі.- Просто...подумала, що живемо один біля одного, а я навіть не знаю твого імені. До речі, я - Марійчка.
- Тимур, - коротко і ясно, бкез всяких зайвих слів представився я.
- То як ти дивишся на цю пропозицію?
- Ммм...Позитивно, відповідаю, а вона, почувши це, вся засяяла, як новорічна ялинка.
кава на шару, а там гляди і до сексу дійде...

Замість кави було дешеве вино, замість розмови - секс. Хоча хтось мені казав, що секс - інша форма спілкування. Ті слова в пориві оргазму, що кричала ця на перший погляд тиха дівчина, йому особливо сподобались. уже солодко затягуючись сигаретою, я споглядав, як вона засинала. Марійчка, виявляється, без смаку. Як же я багато таких перепробував. Заглядають тобі в рот, намагаються впіймати кожний звук твого тіла, безсумніву красиві, але пусті...
Я одягнувся і тихо вийшов з квартири. Напевно, з моїх уст це буде смішно звучати, але мені набрид секс з представницями протилежної слабкої статі.А Нетрадиційний секс,ну хоч убийте,не приваблював мене... Набридли короткочасні знайомства, набридли тупі лиця нашого міста. Хочеться чогось постійного, чогось такого, від чого в тебе дах зносить. Але ЦЕ не приходить, воно обминає мене всіма дорогами, якими тільки можна придумати. Зварив кави, дістав сигарету, почув плач дитини і зрозумів, що сестра вже встала.У подертій з ведмедиками піжамі вона з дитиною на руках зустріла мене. відколи її чоловік від неї пішов, вона мало спить. Їй надзвичайно важко зараз: з одного боку дитина, з другої - розбите серце.
Втомлено посміхнулася і, нахилившись, поцілувала мене в щоку.
- Вітаю тебе. Це тобі від нас Аліком, - і простягнула маленьку коробочку.
- Та, Світлано, не потрібно було, - зніяковів я, але побачивши ображене лице сестри, сказав:
- Дякую.
Розгорнув і побачив маленьку і підібрану зі смаком люльку,чорна класична, чимось нагадувала таку, як у Холмса, цим самим придаючи його обличчю серйозності. Він давно хотів придбати собі таку. Світлана посміхнулася і заходилася гріти молоко дитині.
А далі почалися смс- ки від друзів, знайомих,коханок з привітаннями до Дня народження.Потім бар, вино,горілка, пиво,а зверху ще залите дешевим коктелем,танці, більярд, дівчата(як без них?), і ще 100 грам..Далі вже нічого не памятав, просто...

Немає коментарів:

Дописати коментар